Зіставлення ринкової і директивної економіки

Найголовнішою відмнною особливістю директивної економіки є наявність ще одного економічного агента — єдиного командного центру, який можна умовно назвати урядом. Цьому уряду безпосередньо підпорядковані фірми, що виробляють блага. Саме уряд визначає, які блага, в якій кількості і яким чином мають бути вироблені фірмами, а також кому вони мають бути продані. Розпорядження уряду носять характер директив — фірми зобов’язані керуватися у своїй діяльності розпорядженнями уряду. Директиви і є єдиним каналом поширення інформації в економіці такого типу. Зрозуміло, що в такій економіці немає місця необмеженої відповідальності — оскільки фірми підпорядковані уряду, остільки вони не можуть і нести тягар зобов’язань по боргах фірми. З іншого боку, фірми і не можуть бути власниками отримуваного прибутку — вона також є надбанням уряду. Виходить, що у своїй діяльності фірми схильні до слабких стимулів — вони не можуть багато виграти від продажу благ, але вони не можуть і програти.

Директивна економіка також заснована на розподілі праці і, отже, з необхідністю припускає обмін благ між економічним агентами. Але в директивній економіці цей обмін може зовсім не супроводжуватися використанням грошей. Якщо навіть в директивній економіці і використовуються гроші, то вони втрачають повноту своїх функцій і виступають тільки рахунковими грошима.

Тепер ще раз вкажемо, що ні ринкова, ні директивна економіка в чистому вигляді практично не зустрічаються. Та все ж, очевидно, не позбавлені сенсу такі вирази, як «перехід від планової (вона ж директивна) економіки до ринкової». Зіставляючи економічну систему, скажімо, сьогоднішнього Китаю або дореформених (до кінця 80-х років) Угорщині, Югославії з системою Франції, Італії, Японії, Швеції, ми зазвичай відносимо першу групу до директивної економіки, а другу до ринкової. Адже в цьому списку свідомо підібрані країни — з обох боків, — в яких проявляються риси і тій і іншій системи.

Тут йдеться про життєве, дещо спрощене, але проте цілком науковому підході, при якому під ринковою економікою розуміється система, в основному побудована на ринкових механізмах.

Ринкова економіка в цьому розумінні припускає наявність і високий рівень розвитку таких інститутів, як приватна власність, свобода підприємництва (приватної ініціативи) і конкуренція. Ці інститути, що є найважливішою складовою частиною механізму ринкових стосунків, старі, як людське товариство з розподілом праці; використання грошей як загальний еквівалент товару послужило свого часу лише етапом — хоча і найважливішим — розвитку ринку. Наступним таким етапом було формування разом з ринком товарів і послуг ринку праці, ринку грошей, ринку землі, що історично ознаменувало крах феодалізму і перетворення ринкових стосунків в чи не усеосяжних — тобто виникнення саме ринкової економіки (капіталізму).

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий