Стратегія і можливості сегментації ринку

Після проведення сегментації ринку фірмі необхідно прийняти рішення: на скількох і яких сегментах вона буде працювати. Також важливо вибрати стратегію.

Виділяють три типи стратегій:

1) недиференційований;

2) диференційований;

3) концентрований.

Стратегіянедиференційованого маркетингу — це стратегія фірми, що орієнтується на спільність інтересів і переваг покупців, а не на відмінності в потребах і відносинах. Мета — розробка таких товарів і маркетингової програми, які зможуть задовольнити максимально можливу кількість покупців. Іншими словами, мета фірми досягається шляхом знаходження лінії компромісу. Фірма дотримується стандартизації та масовості виробництва товарів. Дана стратегія значно економна. Однак її не рекомендують використовувати підприємствам однієї галузі, так як можливе виникнення жорсткої конкуренції на великих сегментах.

Стратегія диференційованого маркетингу — це стратегія фірми, орієнтована одночасно на кілька сегментів ринку з розробкою окремих пропозицій. Дана стратегія більш повно відображає ринкову ситуацію, а отже, забезпечує великі обсяги продажів і невеликий рівень ризику. З іншого боку, необхідні великі інвестиції, виробничі та управлінські витрати, тому стратегія диференційованого маркетингу посильна в основному для великих компаній.

Стратегія концентрованого маркетингу — це стратегія зосередження зусиль фірми на одному або декількох прибуткових сегментах ринку. Особливо, вона приваблива в тих випадках, коли ресурси підприємства досить обмежені. Дана стратегія краща для малих і середніх фірм. Полягає в тому, що пропонується одні або кілька товарів на ринок, які супроводжуються цільовими маркетинговими програмами. У той же час необхідно приділяти велику увагу репутації своєї фірми, престижності свого продукту, здійснювати постійний аналіз обраних сегментів, стежити за динамікою частки ринку, а також вживати заходів для запобігання появи нових конкурентів.

Основними аргументами на користь сегментування ринку є:

1) можливість забезпечення кращого розуміння не тільки потреб і потреб покупців, а й знання свого потенційного або реального споживача «в обличчя» (особистісні характеристики, мотиви поведінки на ринку і т. д.); результат — товар більшою мірою відповідає вимогам ринку;

2) можливість кращого розуміння природи конкурентної боротьби;

3) поява можливості концентрації обмежених ресурсів і організаційних можливостей на більш вигідні напрямки їх використання;

4) вивчення самих перспективних покупців;

5) можливість врахування особливостей різних ринкових сегментів.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий